Ригор Крушина
ПЕРЕД ДЗЕРКАЛОМ
У магерку вбравшись спішно
Й розстебнувши комірця,
Зріла в дзеркало утішно
Юнь моя, ясна з лиця.
А тепер… у склі немилім
Де й подівся щастя слід.
Капелюх. Під фетром білим
Чорний зморшкуватий вид.
І краватка веселкова,
А веселощів нема.
Віч усмішка полинова
Кличе долю, та дарма:
Дайте дзеркальце давнішнє!
Хай же юнь, ясна з лиця,
З-під магерки гляне втішно,
Розстебнувши комірця.
© Дмитро Щербина, український переклад, 2013.
