вівторок, 19 лютого 2013 р.

Іван Переверзін, "Жив поет, у долю вірив..."

Іван Переверзін
* * *
Жив поет, у долю вірив
і душею віршував.
Самовіддано і щиро
ключ до серць він добирав.
У блакитній сорочині,
із дзиґариками він
до затоки йшов по ріні,
під небесний Божий дзвін…
Там сідав і пильно слухав,
зрівши море хвильове,
як кричать чайки-пустухи,
як прибій-ведмідь реве.
Де стиналися три сили
вишня, водна і земна,
щастя в лірі забриніло,
ніби в мотузах судна.
І луна поміж громами
мчала в сутінь стрімголов,
і з яскравими думками
повертала знов і знов.
Хвилі коні, піна грива,
птаство — місяця скалки́,
зорі синяві оливи,
скелі — вод вартівники.
І здавалося в замрії
вже поетові тому,
що приборкати стихію
доручив Господь йому.
© Дмитро Щербина, український переклад, 2012.