понеділок, 11 лютого 2013 р.

Іван Переверзін, "Прощання з Критом"

Іван Переверзін
ПРОЩАННЯ З КРИТОМ
Коротка мить спіткання,
нас кличе в путь сурма.
До моря на прощання
прийшов я смеркома.
А в душу туга в’їлась:
чи стрінемося знов?
Гладінь морська струмилась,
як тихоплинний шовк.
Замовкли білі меви,
і чорний стих прибій.
В далекий край без мене
відчалив човен мій.
І серце так зболіло —
чи не мені це знак,
що щастя перетліло
й любові згас маяк?...
Як палко я молився
у сяєві й вогні,
хоч там, де народився,
Бог не простив мені...
І я таки покину
жаданий острів Крит,
і хай мені без спину
грозиться Зевс услід.
Мовляв, не грав з громами,
грімниць увись не слав,
лиш пиво пив з дружками
й жіноцтво цілував.
Ех, Зевсе, ти про мене
не думай журних дум, —
любов неоціненна
там, де панує сум.
А той вогонь іскрястий,
що владно ти посів,
сказати правду, часто
біду страшну вістив.
© Дмитро Щербина, український переклад, 2012.