Аркадь Кулешов
ДО ПОЕЗІЇ
Я в’язень твій, а
ти моя тюрма,
Мене любов зневолила
до скону,
Звільнити завчасу
з її полону
Силкуєшся мене ти
надарма.
І варту ти мою наполовину
Дарма меншиш, спіймавши
новака, —
Немає глузду
стерегти людину,
Яка себе на муки
приріка.
Я не втечу нікуди й без дозору,
Не скину громохких
твоїх заков
І в карцері,
позбавленім простору,
Дубітиму голодний
знов і знов.
Не годна мови ти мені забрати,
Перемінити в долі
щось моїй,
Не ти мене обрала
— в’язень твій
Обрав навік твої залізні
ґрати.
© Дмитро Щербина, український переклад, 2013.
