Ригор Крушина
СОНЕТ
Злотосяйна поезії арка…
Попід нею пройти мені хіть,
Щоб почути, як тужить Петрарка,
Як сучасників ліра бринить.
Образ рідний зринає так шпарко,
Що аж серце з нетями щемить,
І я знаю: врочистая мить
Піднесе мені сповнену чарку.
Лине вечір до мене тремкий,
Навіває чуття і думки.
Я в сонет їх дбайливо збираю.
Б’ється в арку луною хода.
Джерелиться живуща вода
Незабутнього нашого краю.
© Дмитро Щербина, український переклад, 2013.
