понеділок, 21 січня 2013 р.

Ригор Крушина, "Неньчина сльоза"

Ригор Крушина
НЕНЬЧИНА СЛЬОЗА
Побивалась ненька
Рано-пораненьку,
Плакала вона.
Сина взято з дому,
Завела по ньому
Жалібна весна.
До чужого поля
Вигнала недоля —
І його нема.
О, невже ті сльози
Висхли на дорозі,
Станули дарма?
Мов живуще тіло,
Сонце їх зігріло,
Підняло увись.
Кучериком пари
Завихрили хмари,
В безвік понеслись.
І шукають сина
Всюди без упину,
І журба лягла
На сніги, крижини
Й росяні долини,
Де туман-імла.
У далекім краї
Спомин тужний крає
Серденько моє.
Мамо, не пропали
Cліз твоїх опали!..
Блискавиця бє.
З гуркотом і свистом
Череслом огнистим
Хмари розріза.
Голос твій гнівиться
Шалом громовиці,
І твоя сльоза,
Що її, блискучу,
Ревну і жагучу,
Небо вберегло,
Краплею святою
Впала самотою
На моє чоло.
© Дмитро Щербина, український переклад, 2013.