понеділок, 28 січня 2013 р.

Володимир Некляєв, "Глухий завулок..."

Володимир Некляєв
* * *
Глухий завулок.
Вітер.
Ніч.
Прощання.
Я загорнусь, до неба звівши зір,
І в думці відновлю пливке кохання,
Неначе полювання хижий звір.
Ім’я згадаю.
Плечі.
Губи.
Очі.
Воно ж було! Бентежне, запальне!
І тінь його поверх безодні ночі,
Немов рожевий янгол, промайне.
У тіні тій, що ледь над прірву злине —
Й, крило зламавши, кане у глибінь,
Я в щасті проживу бодай хвилину…
Як звір, що п’є сяйливу рожевінь.
© Дмитро Щербина, український переклад, 2013.