четвер, 3 січня 2013 р.

Ригор Крушина, "Білий щем"

Ригор Крушина
БІЛИЙ ЩЕМ
Зарунилась буйно ярина,
Вишні заквітчались білим цвітом.
Батьківщина в спогадах зрина
Смутком легковійним і зігрітим.
І не чорний то, а білий щем.
Линув спів гармонії роздолом.
Скрип коліс. Дуга, що над конем,
Огортала бір із видноколом.
Крізь дугу я вдалеч позирав.
Там ген-ген — і місто, і наука.
Зникли хата, і садок, і став.
З кревними та друзями — розлука.
Смуток ранить. Смуток — гострий ніж.
З юнощів донісся відгук сміху.
Чужина вітала вже рідніш,
Давши щастя, слово і потіху.
Може, білий щем таки засне,
Біль розлуки втишиться з роками,
Бо дороги радісні мене
Обняли сонце́вими руками.
© Дмитро Щербина, український переклад, 2013.